фотограф проєкту Даша Тендітна

Фотовиставка "З чистого листа"

В Україні понад 100 тис.дітей проживає в інтернатних закладах. У 90% цих дітей є біологічні батьки. Бідність, відсутність належних умов проживання, насильство у сім'ях - основні передумови розлучення дітей із найріднішими. Фотопроєкт показує, що всі ці фактори не є причинами для сирітства, іноді все, що потрібно для збереження сім’ї - це своєчасна допомога та підтримка родини. Таку підтримку надають матерям та дітям у кризовому центрі «Місто Добра». Зараз у центрі проживає 12 жінок із дітьми у скрутних обставинах. Загалом за три роки існування тут вже допомогли 400 сім’ям.

Це унікальний спільний творчий проєкт благодійної ініціативи “Місто Добра” і фотографині Даші Тендітної. Це більше 40 дивовижних історій - історій мам, яких врятувало “Місто Добра” і дітей, які все ще чекають на об’єднання із найріднішою людиною у інтернатах. Ці історії можна прочитати і побачити у очах героїв портретів.

Головна мета!

Головною метою виставки є привернути увагу суспільства до проблеми соціального сирітства, підкреслити цінність сімейного виховання дітей, а також - зібрати кошти для продовження будівництва кризового центру для жінок з дітьми “Місто Добра” (м.Чернівці).

Про фотовиставку

«Під час зйомок цього проєкту я зрозуміла, що більшість жінок, які опинились на межі втрати батьківських прав, самі є вихованками інтернатних закладів. І зараз система працює таким чином, що від них швидше заберуть дітей, ніж допоможуть впоратись із життєвими труднощами. Ми хочемо розірвати це коло», - фотограф проєкту Даша Тендітна.

"Любий відвідувач, доброго тобі дня! Мене звати Марта, і я дуже вдячна тобі, що завітав до нас на фотовиставку. Та я одразу хочу тебе попередити - це не звичайна виставка. В тебе попереду особливий досвід. Сьогодні тобі випало зазирнути у чужі життя і душі. За кожним із цих знімків стоїть історія спражньої боротьби, сліз, відчаю, страху. Це реальні історії людей, повз яких ти, можливо йшов на вулиці, та нічого про них не знав. Ми поділили ці історії на дві частини - ті, що мають щасливий фінал, і ті, які ще не мають. І саме у твоїх силах допомогти завершити кожну із них хепі-ендом. На одній стіні ти побачиш знімки мам з дітьми, які пережили складні часи, та впорались і щонайголовніше - залишились разом. На іншій - знімки дітей, які живуть у інтернатах, хоча мають маму. Історії цих сімей схожі. Лише один крок, один поворот долі відрізняє їх. Родини з однієї сторони встигли отримати так потрібну їм допомогу, інші ж ні. Допомогти врятувати родину неймовірно просто! Це вартість одного горнятка кави, переказана на рахунки фонду, це дбайливо підібрані речі, що припинили тебе тішити, але все ще гарні та корисні, це трохи приділеного власного часу, це пост, яким ти поділився із колегами. Саме завдяки таким діям Місто Добра продовжує рятувати родини від розлуки. Вже 200 матерів та 350 дітей не втратили один одного та отримали шанс на життя з чистого листа завдяки Місту Добра. Хочеш долучитися?" - Марта Левченко, засновниця благодійного фонду "Я майбутнє України" та благодійної ініціативи "Місто Добра"

Мама Cвітлана

Історію Світлани і її дітей багато хто знає із соціальних мереж. В Ужгороді небайдужі люди помітили чоловіка, який жебракує із серйозно хворою дитиною. Вони звернулися до поліції, яка затримала чоловіка, а хлопчика відправила до лікарні. Цією дитиною був Стасик - син Світлани. А жебраком - її тодішній співмешканець, раніше судимий. Він силою змушував Світлану віддавати сина для жебракування. Світлана - дитина з багатодітної неблагополучної родини родом з Закарпаття, яка виховувалася в інтернаті. З двома важкохворими дітками на руках вона бомжувала, не мала ні житла, ні коштів на лікування дітей, і не знала як бути далі. До нашого центру потрапила завдяки волонтерам. Вони познайомилися із нею в лікарні, куди поліція забрала Стасика. У нього дуже важка форма ДЦП, а в молодшої, Лілі, тоді виявили епілептичні припадки. Наразі, Світлана вже два роки живе у нашому центрі. Вона навчилась готувати, підтримувати порядок, бути мамою, і надавати необхідну медичну допомогу та робити медичні процедури для свого сина. Навіть зараз, коли Світлана знов потрапляє до реанімації разом із Стасиком, лікарі радять Світлані віддати сину до спеціалізованого інтернату, щоб жити вільно. Але Світлана категорично відмовляється віддавати свого важкохворого сина, вбачаючи сенс свого життя у догляді за ним і бездоганній опці. Вона сама була в інтернаті, і усвідомлює, що чекає на її безпомічного сина за стінами інтернатного закладу. Зараз вона проходить навчання на курсах масажу, і мріє стати дитячим реабілітологом. Вона бореться за своїх діточок і їх майбутнє, і понад усе любить їх.

Маму врятовано!

Мама Світлана

Ще дитиною Світлана не була потрібною своїй сім’ї, її принижували і знущалися. Тому підлітком вона поїхала шукати свого батька, який її покинув. Поїхала в іншу країну з надією бути потрібною, але там її теж ніхто не чекав. Вона жила на вулиці на залізничному вокзалі і допомагала розгружати вагони, щоб хоч якось заробити собі на їжу. Там Світлана познайомилася з чоловіком, який пообіцяв їй спокійне та пристойне життя. Та коли вона завагітніла, то знову була покинута. Працювати вантажницею вона вже не могла, тому повернулася в Україну, де мала один єдиний адрес подруги, з якою переписувалася увесь цей час. Саме подруга допомогла їй оселитися у державному “Центрі матері і дитини”. Коли сину Світлани, Олегу, виповнився рік, вона однією з перших мам оселилася в Місті Добра, і саме вона допомагала грузити перші меблі та облаштовувати місце порятунку для майбутніх підопічних центру. У центрі Світлана бралась за будь-яку роботу, усім допомагала. Із допомогою небайдужих людей, вона отримала міжнародний диплом массажиста. Так вона знайшла застосування рисі, яка вирізняли її все життя - міцним рукам. Це дало змогу влаштуватись на роботу. Вона змогла самостійно оплачувати квартиру, та забезпечувати себе і дитину. Згодом вона змінила фах, та все ще підробляє масажем на вихідних, вважаючи це улюбленим хобі та важливим фінансовим допомовненням. Життя почалося з чистого листа. Зараз Світлана каже, що син для неї все.

Маму врятовано!

Мама Олена

Олена - сирота. Її покинули в пологовому будинку ще немовлям. Вона ніколи не бачила свою маму. Вона виросла в інтернаті, там була неодноразово зґвалтована і принижена. Там їй сказали, що вчитися все одно не треба, і освіта їй ніколи не знадобиться. Випустившись звідти, не мала ані допомоги, ані підтримки, наодинці зі своєю бідою. Вона 3 роки поневірялася по вулицях поки не зустріла, як тоді здавалося своє кохання, людину, яка стала для неї цілим світом. Та з часом чоловік та свекруха стали докоряти їй за сирітство, що вона безхатченко, без рідних, і нерівна їм. Чоловік став вчиняти насилля, і приводити своїх друзів для спільної розправи над жінкою на очах дітей. Олені вдалося втекти. Та це змусило її знов поневірятися по закинутих будинках, ховаючись від принижень і побоїв чоловіка. Щоб заробити та прогодувати своїх дітей, вони погодилася стати сурогатною мамою. Але замість допомоги, отримала нові неприємності. Клініка була арештована за шахрайські махінації, Олена отримала відмову «замовників» і звертатися їй не було куди. Так вона опинилася вагітна, сама в Києві, в хостелі, з загрозою втратити дитину, без грошей і в розпачі. До лікарні її не брали бо не мала грошей. Та їй вдалося знайти контакт Міста Добра, і вчасно звернутися за допомогою. Це врятувало життя їй і ще не народженому малюку. Так, завдяки підтримці волонтерів, Олена з дітками на потязі з Києва прибула у Чернівці, і оселилася в Місті добра. Тепер Оленка із дітьми в безпеці, в них є дім. Вона народила третю дівчинку, назвала її Даринкою, та залишила собі. Машенька і Крістінка обожнюють свою сестричку і всіляко допомагають своїй найдорожчій матусі розпочати нове життя з чистого листа.

Маму врятовано!

Мама Наталя

Наталя виросла у неблагополучній родині. Народила першу дитину у 16 років. Село, де вона жила, страшенно її засуджувало. Молодій мамі сусіди не дозволяли, навіть, набрати води із колодязя. Їй з дітьми просто не було чого їсти, дітей не приймали до садочка. Через неналежні умови житла, маленьких Яну і Богданчика погрожували відібрати до притулку. Коли фонд знайшов їх, то у діток, не було взуття, щоб вийти за межі двору. Сім’я жила повністю за межею бідності. Батька у дітей ніколи не було. Через суспільний осуд вони жили дуже відлюдькувато, усамітнено. За допомогою фонду, зробили ремонт у їх будинку, а Наталю влаштували на роботу. Діти пішли у садочок, а мама почала заробляти. На роботі вона познайомилась із чоловіком, і створила із ним нову успішну родину.

Маму врятовано!

Мама Аня

Аня з неблагополучної сім’ї, мама дівчини і вітчим зловживали алкоголем. З дитинства вона потерпала від домашнього насильства з боку вітчима. Дівчина зв’язалась з поганою компанією, де познайомилась з батьком своїх дітей. Він виявився наркоманом. Після народження другої дитини, залишила хлопчика в пологовому будинку. За це її різко засудило суспільство, та коли стала відома причина, то безліч людей стали шукати варіанти допомоги для молодої мами. Аня боялася за життя свого сина, адже вітчим пригрозив вбити новонароджене дитя, якщо тільки вона насмілиться принести його додому. Так, Аня з дітьми опинилася у Місті добра. У центрі Аня навчилась готувати їсти, облаштовувати побут, закінчила курси манікюра та отримала диплом. Вона стала куратором по красі, і навчала мам доглядати за собою. Зараз вона ще проходить реабілітацію та курси особистісного розвитку.

Маму врятовано!

Мама Оксана

Мама Оксана виросла в інтернаті. Вона виховує двох діточок. Оксана була алкогольно-залежна. Жила з меншим сином в лісопосадці Івано-Франківська, та займалася жебрацтвом, показуючи людям свого синочка з інвалідністю. Нікому не було діла до них, люди просто вкидали свої 2 гривні допомоги та йшли далі. Тим часом маленькому Володі ставало гірше, його ротик загноювався все більше, а на розщеплених губах вже росли перші зубчики. Старшого її сина виховували монахині у Містечку Святого Миколая. Та якось вона потрапила в поле зору державних служб, і її молодшого Володю, вже готували до відібрання у дитячий будинок, якщо вона не знайде собі житла. Йти їй не було куди. З дому вона пішла давно, після того, як її сестра із психічним захворюванням викинула найстаршого сина з 4 поверху будинку. А мама змалку продавала її за кульок гречки своїм нетверезим друзям. Та небайдужі люди, які почули її трагічну історію, привезли Оксану з хворим малюком у Місто Добра. У Володі розщеплена верхня, так звана, “заяча” губа. За час життя у центрі Володі зробили 3 операції. Оксана пройшла реабілітацію та кинула пити, вона навчилася вести господарство. Їй вдалося забрати старших синів, та відновити батьківські права. Вона налагодила зв’язки з першим чоловіком, та переїхала з синами до нього в село. Зараз вона чудова мама і дружина, тримає господарство і понад усе любить своїх дітей.

Маму врятовано!

Мама Женя

Женя, військова, проходила медогляд аби піти служити в АТО, і так дізналась, що вагітна. До того вона знала, що має велику фіброму, і була певна, що більше ніколи не матиме дітей. Тому новина про вагітність стала для неї шоком. Після народження дитини вона одразу відмовилась від неї, так їй порадили зробити в пологовому, оскільки жінка поділилася своєю історією. Родина сильно засуджувала її за небажану і незаплановану вагітність, а коханий покинув, як тільки дізнався. Йти з дитям їй не було куди. Та за 2 тижні, після завершення родового шоку, зрозуміла, що відмовитися від дитини - найбільша помилка в її житті. Вона всіляко самотужки намагалася повернути дитину, зовсім не знаючи своїх прав. За законом, передумавши за такий короткий термін, вона могла б просто забрати дитину назад. Та у Службі у справах дітей їй видали список “необхідних” документів, так, ніби вона намагалась вдочерити власну дитину. У списку були акти обстеження житла на придатність для проживання дитини, справка про доходи та багато інших паперів, отримати які безпритульна Женя ніяк не могла. Тому вона просто приходила до дверей Служби щоденно із цим списком, плакала та намагалась знайти людину, яка б їй допомогла. Через небайдужих людей у фонді дізнались про цю історію, і Женя потрапила до центру, де отримала необхідна юридичну підтримку. Спільними зусиллями вдалось повернути маленьку Юлічку мамі. В нашому центрі Женя зрозуміла, що таке справді бути мамою для своїх діток. Наразі Женя переїхала до сестри, забрала свою старшу доньку, яка жила без неї довгий час, і виховує своїх дівчаток в неймовірній материнській любові. Тепер вона для них найкраща мама в світі.

Маму врятовано!

Мама Алла

Алла жила з чоловіком, усе було чудово. Вона завагітніла та народила дівчинку Марічку. У дівчинки діагностували ДЦП, після цього діагнозу чоловік покинув Аллу. І вона змушена була переїхати із хворою дитиною в безлюдне місце посеред лісу за селом. Вона залишилась із дитиною в самотній хатині далеко в лісі. Сама рубала дрова, облаштовувала свій побут. Алла носила Марічку на плечах десятки кілометрів до села, та і звідти у дівчинки не було шансу потрапити до гарного лікаря, чи до школи. Зимою їх хатинку засипало снігом, рвало електричні провода, і так без світла, далеко в лісі вони чекали на рятівну весну. Звісно такі умови життя отримали оцінку як незадовільні і Марічка будь-якого моменту могла потрапити до притулку. Тому Алла сама звернулась по допомогу до нашого фонду. І стала підопічною Міста добра. Тут дитина розпочала необхідну реабілітацію, а із допомогою небайдужих людей для них змогли придбати дім у цивілізації. Зараз Марічка ходить до школи з іншими дітками. Пробує робити свої перші самостійні кроки. Для неї це можливість повноцінно жити і розвиватися, і головне - поруч з мамою, а не в спеціалізованому інтернатному закладі.

Маму врятовано!

Мама Настя

Настя потрапила до нашого центру, коли з дитиною опинилася на вулиці. До того вона жила у державному “Центрі матері і дитини”. Це такий заклад, де можуть жити мами із дітьми, та, на жаль, лише до того дня, коли дитині виповниться півтора рочки, далі жінка з дитиною виписується. Якщо у жінки немає де жити, дитина потрапляє до обласного будинку дитини. Історія Насті сплетена з домашнього насилля, приниження і людського рабства. Її ще дитиною мама-заробітчанка забрала до Італії й примушувала працювати. Ця робота супроводжувалася жорстоким насиллям, фізичним, моральним та сексуальним. Після того, як Насті вдалося втекти до України, вона здавалося мала шанс розпочати нове життя. Закохалася, завагітніла, але знову була принижена і покинута. Вагітною опинилась на вулиці. Коли потрапила до пологового, то крім осуду рідних на неї впала ще й ноша осуду медперсоналу та пересічних людей. Мовляв, чи роби аборт, чи відмовся від немовля. Але Настя міцно трималася за своє дитя. Тому дізнавшись історію Насті, побачивши її розпач, коли вона знову опинилася перед загрозою втрати дитини, ми вирішили допомогти їй розпочати життя з чистого листа у Місті добра. Знадобилась колосальна робота психолога по виведенню молодої мами з депресивного стану. За час перебування у нашому центрі Настя зрозуміла, що дитина - це найдорожче, що в неї є. Вона зуміла міцно стати на ноги, визначити пріоритети і головне побудувати плани на успішне майбутнє. Із допомогою небайдужих людей у її закинутому аварійному житлі зробили ремонт. А її саму і Машеньку забезпечили усім необхідним.

Маму врятовано!

Мама Надя

Надія сирота, виросла у інтернаті. Рідних у неї немає. Надію згвалтували, так вона завагітніла першою дитиною. Вона жила у державному “Центрі матері і дитини”. Та коли дитині виповнилося півтори року, вони опинилися на вулиці, бо далі у державному центрі залишитися не можна. Просити допомогу їй не було в кого. Так вона потрапила до нашого центру. Тут Надя навчилась усього, чого її ніколи не вчили в інтернаті: готувати, прибирати, вести домашнє господарство, обіймати своїх дітей, і читати їм книжки. Вона почала відвідувати церкву, і там познайомилась із чоловіком, та створила із ним щасливу родину. Тепер Надія - щаслива мама та дружина.

Маму врятовано!

Мама Іра

Порятунок Іри розпочався із тривожного телефонного дзвінка на нашу гарячу лінію. Жінка ридала і просила її врятувати від домашнього тирана, який принижував її і систематично бив. Йти Ірі не було куди, вона сирота з дитячого будинку, рідних у неї зовсім нема. Також чоловік постійно докоряв жінці, потураючи її інвалідністю. Іра має діагноз ДЦП. Він заборонив їй займатися улюбленою творчістю - писати вірші, читати книги, будь як проявляти себе... Нам вдалося безпечно вивезти Іру з її донькою Арінкою в Місто Добра 16 квітня 2019. Коли Іра жила у центрі, ми зрозуміли, що вона у захваті від процесу приготування кави і обожнює її запах. Проте вона навіть не здогадувалася про існування професії бариста. Тоді фонд допоміг Ірі закінчити курси баристи, та втілити у життя свою заповітну мрію - працювати у кав’ярні. На роботі вона познайомилась із теперішнім чоловіком. З часом разом із Аріною вона переїхала до нього. А ще Іра завершує свою першу поетичну збірку. Наразі вони живуть щасливим сімейним життям.

Маму врятовано!

Мама Наталя

Наталя опинилась на вулиці, втікаючи від чоловіка-тирана разом з 4 дітьми. Однієї ночі вона постукала в двері нашого центру, заплакана, побита і у повному відчаї. У неї був важкий депресивний стан, вона постійно плакала, усього боялася, була виснажена, побита, з поламаними ребрами та постійними витратами свідомості. Наталя залишилась у Місті Добра, діти пішли у садочок і школу. Коли Наталя заспокоїлася і відчула себе в безпеці, вона почала думати про майбутнє та наважилася мріяти. Так ми з’ясували, що Наталя давно має свій маленький бізнес план, про який навіть боялася думати - це вирощування та продавати часник. Місто Добра допомогло втілити мрію Наталі. Знайшовся необхідний участок землі для городництва, оформлено всі документи та домовлено про безоплатне місце на місцевому ринку. Наталя стала успішною бізнес-леді. І хорошим прикладом для своє старшої доньки, стала на ноги, знайшла собі житло, і з допомогою фонду, повністю його облаштувала. Вона живе із своїми дітьми самостійно, вірить в себе і свої сили, і щасливо будує плани на масштабування свого дуже важливого бізнесу.

Маму врятовано!

Мама Ольга

Оля виросла у інтернаті. Змалечку звикла виживати, виборювати саму можливість просто жити. В інтернаті її змалку ґвалтували в обмін на шматочок твердого хліба. Пити алкоголь і курити вона почала ще в 9 років, і щиро вважала це нормою життя. Вона жила від притону до притону, кочуючи по халабудках своїх друзів, і давно поставила на собі хрест. Народивши дитину, не мала куди йті з пологового будинку. Так вона опинилась у державному “Центрі матері і дитини” на Верховині. Але після завершення півторарічного терміну знову опинилася на вулиці, і державні органи готували документи на примусове вилучення дитини. Тоді усвідомивши можливість втрати єдиної рідної людини, яка стала сенсом її життя, Оля дізналася про Місто добра. Так вони потрапила до нашого центру. Донечці Олі, Каті, лікарі казали, що вона не зможе ходити. Їх прогнози були дуже не оптимістичні. Дитині дали інвалідність, діагностуючи глибоку розумову відсталість. Та за час перебування у нашому центрі, Катя пройшла реабілітацію у чернівецькому реабілітаційному центрі. Чудесна увага мами, її любов і уважний догляд зробили чудо. Попри всі прогнози, Катруся вже бігає та радує усіх своїми маленькими перемогами. Вона співає пісні та заучує довгі вірші. Дитина чудово розвивається. У нашому центрі Оля познайомилась із Іллею. Він теж був підопічним центру - тато-одинак, який сам виховував двох дітей. Оля із Іллею закохались і створили власну родину. Тепер вони живуть разом, ведуть господарство, роблять закрутки та у любові виховують трьох дітей.

Маму врятовано!

Мама Люда

Люда сирота, батька вона ніколи не знала, мама померла. Спочатку вона жила у державному “Центрі матері і дитини” разом із старшою донечкою Надією. Потім з чоловіком в громадянському шлюбі, який страшенно знущався над нею, тримаючи її у закритій квартирі прив’язаною до батареї. Використовуючи наче рабиню для своїх бажань. Так Люда завагітніла другою дитиною. Коли чоловік вигнав її вагітною з старшою дитиною на вулицю, Люді не було куди йти. А соціальні служби, до яких вона звернулась за допомогою, запропонували тільки віддати старшу Надійку до будинку дитини, а з меншим іти до державного центру, де вони б могли пожити півтори року. Так Люда потрапила в наш центр. Вже у ньому народила хлопчика, якого назвала Ярослав. Люда виявилася прекрасно мамою і чудовою господинею. Згодом її приютила одна із благодійнець Міста Добра, вона відноситься до Людмили, як до рідної доньки. Зараз старша донька Надя ходить в підготовчу школу, а Ярослав готується йти в садочок.

Маму врятовано!

Мама Богдана

Богданка виросла у інтернаті. Вона все дитинство терпіла насильство, і дуже рано почала вживати алкоголь. Її не було кому захистити, допомогти, зупинити чи дати правильні настанови. Вона звикла терпіти приниження та біль. Бо в інтернаті ніхто не дослухався до того, що в неї болить зуб, чи живіт. Не було можливості звернутися до лікаря, чи хоча б випити ліки. Богдана, за її словами, пливла за течією, і їй було байдуже, якщо одного дня вона б потонула, бо почувала себе нікому непотрібною. Вона завагітніла і народила. Через алкоголізм, старшого синочка Миколку, забрали. Згодом вона народила вдруге. Але раптом світ Богдани перевернувся. Дитині ж бо вона була потрібна! Дитинка була така маленька, але любила її! Вона тягла до Богдани ручки, кликала її, плакала, коли мама йшла. І це дало Богдані стимул і сили змінитися. Богдана захотіла жити, стати прикладом, зробити все, аби не втратити цю любов, і не прирікти сина на повторення її інтернатської долі. Так Богдана потрапила у наш центр. Нам вдалося повернути їй і старшого сина Миколу. Який одразу почав називати її мамою, і не відпускає її ні на крок. Зараз Богдана - чудова мати, яка виховує двох синів, вона стала прекрасним волонтером і готує їжу для бездомних людей. Вона проходить реабілітацію від залежності, і скоро почне опановувати професію кухаря. Попереду у неї самостійне і здорове життя.

Маму врятовано!

Мама Женя

Мама Женя опинилася із своєю донечкою на вулиці, після того як її вигнав чоловік. Йому несила було дивитися на свою доньку з інвалідністю, і одного вечора він просто попросив жінку і доньку піти з його батьківської хати. Мовляв, з нього сміються сусіди, що у нього така донька. У Жені і Настіньки був тільки один пакет речей і 200 грн. Цього вистачало на одну ніч в дешевому готелі. Був вечір. Йти їм не було куди. Вранці ми знайшли вбиту горем жінку, і налякану голодну дитину в холі готелю, який вони мали звільнити до 12.00. Так розпочалася історія життя з чистого листа мами Жені і її крихітки Настуні в Місті Добра, куди вони поселилися. Отримавши юридичну та психологічну підтримку, дівчата почали заспокоюватися, хоча Настуня все одно завжди запитувала, коли їх з мамою забере татко. Зараз Настуня пішла в перший клас на інклюзію, а її мама, педагог за освітою, влаштувалася її тьютором-помічником, щоб не розлучатися з донечкою і завжди бути поруч. Дівчата отримали затишну кімнатку в гуртожитку, і живуть щасливим життям без принижень і пригнічення їх честі. Вони є один в одного, і це - головне.

Маму врятовано!

Мама Аня

Аня з неблагополучної сім’ї, мама дівчини і вітчим зловживали алкоголем. З дитинства вона потерпала від домашнього насильства з боку вітчима. Дівчина зв’язалась з поганою компанією, де познайомилась з батьком своїх дітей. Він виявився наркоманом. Після народження другої дитини, залишила хлопчика в пологовому будинку. За це її різко засудило суспільство, та коли стала відома причина, то безліч людей стали шукати варіанти допомоги для молодої мами. Аня боялася за життя свого сина, адже вітчим пригрозив вбити новонароджене дитя, якщо тільки вона насмілиться принести його додому. Так, Аня з дітьми опинилася у Місті добра. У центрі Аня навчилась готувати їсти, облаштовувати побут, закінчила курси манікюра та отримала диплом. Вона стала куратором по красі, і навчала мам доглядати за собою. Зараз вона ще проходить реабілітацію та курси особистісного розвитку.

Маму врятовано!

Мама Майя

У Майї троє дітей. Вона була алко-залежною, місяцями могла не приходити додому, де бабуся виховувала її дітей. Через це соціальні служби прийняли рішення відібрати дітей, бо старенька бабуся, яка ще доглядала за паралізованим дідусем, не могла повноцінно виховувати дітей. Меншому Матвійчику було тільки рік і два місяці. За допомогою для своєї мами, до нас звернулася її старша донька Маринка, яка слізно просила спасти маму. Так Майя з дітьми опинилась у нашому центрі. За час життя у ньому вона пройшла реабілітацію від залежності та знайшла роботу. Її дівчатка почали ходити в школу, а син в садочок. Тепер Майя чудова господиня та мама. Вона розпочала життя з чистого листа, повернулася додому, успішно працює та виховуючи своїх дітей.

Маму врятовано!

Мама Наталя

Наталя разом з своїми трьома доньками потерпала від домашнього насильства з боку чоловіка-тирана. Терпіли і доньки, які навчилися рятувати своє життя і життя мами. Якось п’яний вітчим мало не задушив меншу Іванку, тоді її відчайдушно врятувала Оленка. Оленку вітчим називав потворою, і щоразу, як тільки хтось приходив у хату, наказував їй ховатися під столом. Оленка найсміливіша дитина в світі, саме вона завжди рятувала маму і сестер, бігла за допомогою до сусідів, а одного дня сама звернулася за прихистком у Місто Добра. Ця мужня дитина, пережила багато біди, в 2 рочки вона горіла в своєму дитячому ліжечку. Відтоді вона звикла терпіти, але коли справа стосувалася її сестер і мами, яких вона любить понад усе в світі, Оленка вирішила діяти. Саме завдяки їй мама Наталя розпочала життя з чистого листа, отримавши опіку Міста Добра. Мама Наталя знайшла в собі сили покинути тирана і жити заради своїх доньок. Повернулася у свою батьківську хату, яку фонд допоміг облаштувати. Дівчатка пішли до школи, і розпочалося лікування застарілих шрамів Оленки. Тепер Наталя із дівчатками живе там. Живе спокійно, щасливо, без погроз, побоїв і страху. Дівчатка ходять до школи, мама працює та забезпечує своїх дітей.

Маму врятовано!

Мама Оксана

Оксана звернулась по допомогу до фонду, коли в сім’ї відібрали двох молодших близнюків, через неналежні умови проживання. Їх хатка була надто маленькою для такої кількості дітей. Спільними зусиллями фонду та небайдужих людей вдалось облаштувати житло родини, провести в дім воду, знайти для них усі необхідні речі, та виконати всі умови соціальної служби для повернення дітей у сім’ю. Так вдалося домогтися повернення близнюків додому. Оксана прекрасна мама, вона співає своїм дітям колискові і вчить їх бути хорошими людьми. Вона чудовий приклад того, що не варто вважати бідну маму - поганою мамою. Адже через брак грошей, любові в серці мами не стає менше. Спільними зусиллями вдалося створити міні-ферму, де Оксана активно займається тваринництвом та городом, і за допомогою цього забезпечує своїх дітей. Вона їх дуже любить і докладає всіх зусиль, аби вже ніколи із ними не розлучатися.

Маму врятовано!

Мама Маша

Небайдужі люди розповіли фонду про Марію, яка разом із сином потрапила з вулиці у дитяче відділення в лікарні у м. Глибока. У хлопчика генетичне захворювання - синдром Елерса-Данлоса. Цю хворобу ще називають гіпереластичністю шкіри, вона виникає через дефект у синтезі колагену, і без необхідного догляду може бути, навіть, небезпечною для життя. Маша не мала коштів не тільки на лікування, а й на те, аби прогодувати Льоню. Вона розповіла, що до приходу в лікарню вони 2 дні нічого не їли. Начальник Служби у справах дітей міста Глибока, порадив Маші віддати дитину в будинок дитини, мовляв там про неї подбають. І молода мама, в розпачі і депресії, в безвиході ситуації вже планувала погодитися з таким виходом із складної ситуації. Фонд не міг цього допустити, і Машу із Льоньою забрали до Міста добра. У ньому Маша навчилась готувати, поратись по хаті, та доглядати за Льонею. Вона стала господинею та мамою. Навчилася володіти комп’ютером. Після випуску із центру Марія повернулась додому. Вона влаштувалась на роботу, а Льоня пішов у садочок. Наразі Марія живе із чоловіком, сім’я очікує на поповнення.

Маму врятовано!

Мама Яна

Яна - дівчина з інвалідністю з дуже бідної родини. Фонд дізнався про неї після дзвінка з пологового. Нам розповіли, що в них лежить молода вагітна із інвалідністю, що не має грошей, навіть, на кесарський набір, а потрібні ж інвалідний візок, ліки, речі для дитини. Яна народила чудову дівчинку Богданку. Дитина була у важкому стані, коштів на складне і довготривале лікування у Яни не було, тому з’явилася небезпека відмови від дитинки. Завдяки опіці Міста Добра, молодій мамі була надана вся необхідна допомога, облаштована кімната для дитинки. Згодом Яна зізналась, що закохана у хлопця-сироту із інвалідністю, який був вихованцем Залучанського інтернату. Мама дівчини взяла опіку над хлопцем, а молоді одружилися і створили власну сім’ю. Тато працює на пилорамі, а Яна доглядає донечку вдома і порається по господарству. Тепер у Богданки є і мама, і тато.

Маму врятовано!

Мама Анна

Анна з неблагополучної та неповної родини, з дитинства переживала домашнє насильство. Коли фонд дізнався про Анну, соціальні служби вже планували забрати з родини дітей через погані умови проживання. Фонд надав родині підтримку, облаштував житло, забезпечив усім необхідним. Діти залишились разом із мамою! Ця історія є доказом того , як просто можна врятувати маму для дітей.

Маму врятовано!

Мама Діана

Діана - наймолодша мама в нашому центрі. Вона виросла у притулку для неповнолітніх, бо її мама померла, коли вона ще була зовсім маленька, а батько не впорався із вихованням. Познайомилась з хлопцем, закохалась, завагітніла, народила донечку у 16 років. Через вагітність її виключили із притулку. Діана не отримала освіти, і попри всі поради оточуючих, зберегла життя своїй донечці - Мілані. З пологового будинку їй не було куди йти, і соціальні служби вже готували документи, щоб відібрати маля. Діанка не допустила цього і звернулася за прихистком в Місто Добра. Зараз Діана навчається на кухаря. Вчиться бути мамою та господинею. У неї попереду світле майбутнє.

Маму врятовано!

Мама Аліна

Про Аліну фонду розповіли волонтери. Вони повідомили, що у пологовому будинку Чернівців лежить молода дівчина, яка передчасно народила сина, і дуже потребує допомоги. Аліна - сирота. Вона хворіє на цукровий діабет. Її виховала бабуся. Та вона не змогла пробачити Аліні вагітності. Так Аліна опинилась на вулиці. А потім потрапила до реанімації у важкому стані. Вона була у розпачі - немає куди йти, не зрозуміло, що буде завтра, у голову почали приходити темні думки. Та завдяки допомозі небайдужих людей, Аліна опинилась у нашому центрі. Там вона вперше зварила борщ, і почала звикати бути мамою. А ще у центрі її провідала бабуся. Вона побачила правнука і крига скресла. Згодом Аліна, забезпечена усім необхідним, повернулась додому, де виросла, до бабусі. Але сама Аліна дуже змінилась. Пройшовши таке випробування вона стала сильнішою, відповідальнішою. Вона прекрасна мама і чудова людина. А найголовніше, що уся родина тепер разом.

Маму врятовано!

Мама Оля

Оля - мати п’ятьох дітей. Чоловік вигнав її з дітьми на вулицю. Коли про це дізнались соціальні служби, то замість захисту просто подали документи на вилучення дітей з родини. Саме тоді у фонді дізнались про Оліну сім’ю і забрали їх до нашого центру. У центрі Оля навчилась слідкувати за дітьми і домом, готувати і облаштовувати побут. А з часом знайшлась небайдужа людина, яка подарувала Олі із дітьми дім!

Маму врятовано!

Мама Люда

Людмила опинилась на вулиці 9 вересня 2018-го року. Чоловік вигнав її з дому разом із трьома дітьми. Молодшому, Сашкові, на той час було 8 місяців. Люда тинялися вулицями Одеси, в неї були кошти тільки на одну ніч в хостелі. Їсти їм вже не було чого. Та її помітили небайдужі адміністратори хостелу і самі оплачували їй ночівлю з дітьми та годували, поки шукали прихисток для молодої мами. Жоден державний “Центр матері і дитини” не приймав Люду з дітьми, адже її діти мали вік старший за півтори роки. Тільки пропонували віддати старших дівчаток до інтернату. Так ми отримали звернення про допомогу та прихисток для Люди і розпочали порятунок. Коли приїхали, діти були хворими, голодними і голими, вони були просто виснажені. У старшої доньки, яка власними очима бачила всю біду своєї сім’ї, насилля та поневіряння, через перенесений стрес, був дуже важкий психоемоційний стан. Була проведена колосальна робота психотерапевтів, перш ніж Надійка посміхнулася вперше. За час перебування у центрі діти почали ходити до школи, та нормально розвиватися у здоровому середовищі. Згодом Люда познайомилась із чоловіком, створила із ним сім’ю, та переїхала до нього в село. Вони разом ведуть господарство, чоловік любить дітей як своїх. У Людмили з’явилась підтримка, а в трьох дітей - тато.

Маму врятовано!

Це Костя. Його дім - інтернат. У Кості є мама, її звати Аліса. Але Костя росте без мами.

Це Андрій. Він живе в інтернаті. Його мама Світлана живе вдома, дуже бідно. Тому Андрій росте без мами.

Це Юля. Вона живе в інтернаті, а її мама Світлана живе у старенькій хаті в рідному селі. Дорослі кажуть, що там Юлі жити не можна. А дівчинці так потрібна мама…

Це Алла. Вона з братами живе в інтернаті. Вдома у неї є мама Надія, вона не може знайти собі роботу, бо доглядає за молодшим братиком, в якого є інвалідність. Тому дорослі сказали - “краще хай старші діти живуть в інтернаті”.

Це Гріша. Його дім - інтернат. Його маму звати Домніла. Через бідність він росте без мами поруч.

Це Макс, він живе в інтернаті, бо вдома мама не справляється. Його маму звати Надія. Макс каже, що йому всеодно, що вдома холодно, він хоче бути вдома.

Це Наташа. В інтернаті вона страждає від булінгу. От якби її мама Людмила була поруч…

Це Ваня, в інтернаті він особливо сильно скучає за мамою. Мама Наталя намагається самотужки налагодити життя, але поки в неї нема результату, Ваня житиме в інтернаті.

Це Вадим. Він живе в інтернаті. Його мама Оля поки живе окремо. Їй дуже важко справитися із складними обставинами життя.

Це Олексій. Його дім-інтернат. У Льоші, як і в інших дітей його інтернату, є мама. Її звати Анжела. Він дуже засмучується коли його називають сиротою. Він всім доказує, що у нього є мама.

Це Рома. Він живе в інтернаті давно. Його мама Людмила заплуталася у своїх проблемах. Рома досі чекає поки все вирішиться, і він зможе повернутися додому.

Це Яна. Вона живе в інтернаті. Її мама Світлана надто бідна, щоб виховувати свою доньку.

Це Ельвіра, вона живе в інтернаті. Її кохана мама Надія живе з вітчимом, кажуть у них неблагополучна сім‘я. Ельвіра дуже скучає за мамою.

Це Аня. Її дім - інтернат. У Ані є мама Валентина, але у неї занадто багато проблем на думку громади села. Тому Ані краще пожити окремо, без мами.

Це Сільвія. Неймовірна, смілива і допитлива дитина. Її мама Олена - найдорожча для неї людина в світі. Сільвія дуже сумує за мамою в інтернаті.

Це Вадим. Він живе в інтернаті. Його маму звати Наталія. Вона живе в бідному домі. І поки не зможе знайти роботу в селі, Вадим не повернеться додому.

Це Віктор. Кажуть через косоокість йому не місце в звичайній школі. Тому Вітя живе і вчиться в інтернаті. У нього є мама Таня.

Це Андрій. Він живе в інтернаті, бо люди кажуть, що його мама народила занадто багато дітей, і жити разом в їх хатинці вони не можуть. Андрій дуже чекає на маму, і каже, що допоможе їй навести лад вдома, тільки б повернутися додому, до мами.

Це Марійка. Вони з братиком живуть в інтернаті. Їх бабуся Ольга сказала, що так буде краще. А діти так мріють про маму.

Наш спонсор

Нас підтримали

Наші Друзі

Mike Kaufman
Інна Мірошниченко
Яна Боброва
Оксана Білозір
Олена Борисова
Любов Юнак (Лавіка)
Анна Чичеріна
Даша Тендітна
Олег Скрипка
Катерина Черняк
Санта Дімопулос
Катерина Єгорушкіна
Олена Філонова

Про фонд

Благодійний фонд «Я Майбутнє України» вже 11 років бореться із однією з головних хвороб українського суспільства - бідністю. Ми вважаємо, що у бідності коріння багатьох інших недуг, що нищать наше суспільство. Бідні люди позбавлені базових прав - на медичну допомогу, освіту та власну гідність, не мають перспектив, аби самотужки змінити своє положення, зневажаються та дискримінуються у суспільстві. Особливо тяжке становище у дітей, народжених у таких обставинах. Вони потрапляють у “коло бідності”, бо їх батьки не мають ресурсів, аби дати їм освіту, підготовку та забезпечити умови для розвитку, завдяки яким вони самі могли б побудувати інше життя. Фонд “Я Майбутнє України” вірить, що незважаючи на обставини та матеріальні статки, усі ми в першу чергу - люди. Усі мають право на захист, допомогу, підтримку та гідне існування.

Фонд «Я Майбутнє України» впроваджує різноманітні програми, які направлені на подолання бідності.

Наймасштабнішим проєктом фонду є побудова власного кризового центру для жінок із дітьми у скрутних обставинах та одиноких бабусь-безхатченок “Місто Добра”. Окрім нього ми також шукаємо фінансування для лікування дітей із бідних сімей, надаємо юридичну допомогу незахищеним верствам населення, допомагаємо дітям-сиротам з інвалідністю отримати вищу освіту, запроваджуємо програми розвитку дітей в сільських місцевостях та втілюємо й інші соціальні проєкти, направлені на боротьбу із бідністю.

Реквізити для допомоги

Приват банк: 5169 3305 2004 4568 картковий рахунок БФ «Я майбутнє України» оформлений на керівника фонду Левченко Марту

IBAN
Розрахунковий рахунок валюта UAH ПАТ КБ «Приватбанк» м. Чернівці МФО 356282 ; код ЄДРПОУ 37830229
UA373562820000026008051509451

БФ «Я майбутнє України»
Розрахунковий рахунок  валюта UAH АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Київ МФО 380805 ЕДРПОУ 37830229
UA323808050000000026009564534

PayPal:
Kidsfutureukraine@gmail.com
Призначення: "Місто Добра"